Рейтинг 69 Советы родителям о том, как обезопасить детей в случае встречи с незнакомыми людьми

 

• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
• Подписаться на новости

 

 

Как научить ребенка быть осторожным

Каждый из нас непременно предостерегает своего ребенка, чтобы тот держался подальше от незнакомых людей, но растолковываем ли мы своим детям, что стоит за этими оберегающими словами? Скорее всего, нет. Так на что обратить внимание и как научить ребенка быть осторожным?

Дети часто оценивают людей по их внешнему виду. Тот, кто выглядит красиво, воспринимается ими как «хороший», неопрятный же человек видится «плохим». Проведите небольшой эксперимент: попросите ребенка представить себе кого-то неприглядного, грязного, растрепанного, и пусть малыш расскажет вам о том, что он думает об этом человеке, а потом попросите, чтобы ребенок представил себе человека симпатичного, хорошо одетого, причесанного, и пронаблюдайте, как изменится восприятие этого незнакомца в глазах вашего малыша.

После чего объясните ребенку, что грязный человек может быть бездомным и просто не имеет возможности выглядеть иначе. Он может быть хорошим и даже благородным человеком, по какой-то причине оказавшимся в беде, но его внешность пугает нас и заставляет держаться от него подальше. Между тем люди, которые по-настоящему опасны, часто милы и дружелюбны, а их возраст не имеет никакого значения – это может быть общительный подросток или пожилой мужчина с внешностью доброго и милого дедушки.

Ваш ребенок должен знать, что таких людей можно встретить везде: на улице, в парке или в торговом центре. Поэтому важно, чтобы ребенок всегда старался находиться в обществе других людей. Ведь человек с плохими намерениями не захочет иметь свидетелей. Родительская мудрость состоит в том, чтобы обсудить с детьми то, как действуют такие «подозрительные» люди, рассказать им о «подводных камнях», таящихся в различном поведении незнакомцев. Благодаря этому (в случае опасности) ребенок сможет разглядеть проблему и быстро отреагировать.

Как мы можем научить наших детей бдительности?

Правила, соблюдение которых всегда будут оберегать вашего ребенка:

• всегда находись в компании других детей, не ходи один, если не должен;
• соблюдай безопасную дистанцию с незнакомыми людьми – не менее чем на расстояние вытянутой руки – это даст время на реакцию;
• не бери у незнакомцев конфеты, подарки, деньги и т. д.
• будь осторожен, если кто-то просит тебя о помощи и уговаривает подойти к машине. Не подходи!
• не верь, если кто-то говорит, что знает твоих родителей;
• никогда не сообщай свое имя и фамилию, адрес, номер телефона или любую информацию о себе кому-то, кого ты не знаешь;
• если ты находишься дома один, не открывай дверь никому, кого не знаешь;
• по телефону не говори незнакомым людям о том, что ты дома один. Скажи, что мама и папа сейчас заняты и перезвонят позже.

О чем еще стоит знать родителям?

• не подписывайте вещи ребенка, потому что это позволяет позвать его, обращаясь к нему по имени и фамилии, что сразу же вызывает доверие;
• семилетний ребенок все-таки еще слишком мал, чтобы самостоятельно ходить на детскую площадку;
• просите ребенка, чтобы он всегда шел домой по одной и той же дороге и не сокращал путь;
• настройте в его телефоне быстрый набор номера 102 и покажите, что необходимо нажать для вызова;
• придумайте секретный пароль. Им может быть любое слово или фраза, известная только вам и вашему ребенку. Если вдруг кто-то к нему обратится и скажет, что пришел якобы по вашей просьбе, ребенок должен будет попросить этого человека сказать ему пароль.

В общении с подозрительными людьми научите ребенка правилу «трех шагов»

Расскажите и объясните ребенку, что каждый из нас имеет такую очень важную вещь, как инстинкт, а значит, если он почувствует, что что-то не так, то должен довериться своему внутреннему ощущению. Правило «трех шагов» подразумевает следующее. Если кто-то остановит ребенка, он должен:

1. сказать «нет» или, если понадобится, начать кричать;
2. быстро уйти или убежать от этого человека;
3. попросить о помощи других взрослых.

Это простое, но очень важное правило безопасности, которое не позволяет втянуть ребенка в опасный разговор. Постарайтесь отрепетировать различные ситуации, в каждой из которых ребенок будет проделывать эти «три шага». Повторяйте столько раз, сколько потребуется для выработки нужной привычки. Помните: ребенку трудно противостоять взрослому человеку. Поэтому он должен знать, что отвечать взрослому «нет» абсолютно нормально и позволительно!

Миссия родителей состоит в том, чтобы укрепить в детях уверенность в себе и воспитать самостоятельность. Дети вправе знать о том, что может угрожать их безопасности, а также о том, что делать в ситуации уже возникшей опасности. Общение здесь играет огромную роль. Разговаривайте с ними об этом!

Рейтинг 25 Семь стратегий, которые помогут родителям укрепить взаимные доверительные отношения с ребенком

 

• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
• Подписаться на новости

 

 

Как создать доверительные отношения с ребенком

Любовь порой дается нелегко, в числе ее основополагающих принципов – доверие и безопасность, которые еще нужно установить. Но если они будут присутствовать в отношениях между родителями и детьми, справляться со сложными ситуациями будет намного легче. Доверие, безопасность и любовь взаимосвязаны, их по праву можно отнести к трем составляющим счастливой семейной жизни и счастливого детства ваших детей. Далее представлены семь стратегий создания доверительных отношений с ребенком.

Стратегия № 1: сами практикуйте то, что проповедуете

Установление доверительных отношений с вашим ребенком подобно лидерству. Если лидер делает правильные вещи, люди, для которых он является ведущим и авторитетным лицом, будут следовать за ним. Если вы говорите ребенку, что ему полезно есть овощи, а сами их не едите, то вы делаете «неправильную вещь» и даете его подсознанию неверный посыл. Будьте не только формальным, но и неформальным лидером: влияйте на малыша своими поступками, своими качествами и восприятием вас как человека, у которого слова не расходятся с делами. Выстраивайте связь между вами и вашим ребенком, практикуя то, что проповедуете вы сами.

Стратегия № 2: учитесь слушать

Большинство взрослых не развивают хорошие навыки слушания во время общения с собственными детьми. Это неправильно. Чтобы завоевать доверие своего ребенка, вы должны всегда прислушиваться к тому, что он говорит. Не используйте критических и тем более осуждающих высказываний и не подходите к обсуждению исключительно со своей собственной позиции, не признающей другого мнения. Зная, что вы его слушаете, ваш ребенок будет чувствовать себя более комфортно, а значит, о своей жизни будет рассказывать более открыто и доверительно.

Стратегия № 3: говорите правду

Если вы будете говорить своему ребенку правду с самого начала, с первых дней его жизни, это приведет к формированию сильной связи между вами и, конечно, вместе с ней придет и доверие. Насколько это возможно, имейте дело с вашим ребенком или детьми на уровне очень честных взаимоотношений; например, если он (или она) спрашивает, будет ли болезненным укол врача, скажите правду, слова которой будут полностью соответствовать возрасту вашего ребенка. Конечно, нужно учитывать возрастные особенности вашего малыша, чтобы правда не оказалась для него травмирующей.

Стратегия № 4: обещания не должны быть нарушены

Не давайте вашим детям обещаний, которых вы не сможете сдержать. Это может быть довольно тяжело и проблематично, потому что ситуации могут меняться. Однако постарайтесь приложить все усилия, поскольку нарушение обещаний может разрушительно сказаться на ваших отношениях с ребенком. Если папа говорит, что в выходные собирается смотреть футбольный матч (и не сможет погулять), то он действительно должен будет делать только это, потому что если он не сделает этого, в следующий раз, когда что-то пообещает, дети будут сомневаться, действительно ли папа говорит это серьезно и можно ли верить его словам, после того что случилось. Если вам кажется, что вы не сможете сдержать свое обещание, лучше расскажите ребенку об этом заранее и обязательно объясните причину.

Стратегия № 5: угрозы не должны быть голословными

Если ваш ребенок сделал что-то плохое, и вы угрожаете ему, что он целую неделю не будет смотреть телевизор, подумайте, сможете ли вы на самом деле реализовать то, о чем говорите. Поймите, что суть даже не в силе и адекватности наказания, а в том, что подобные ситуации – это хороший повод сдержать свое слово и тем самым укрепить свой авторитет. Поэтому угрозы должны быть реальными и выполнимыми. Удивительно, но это помогает построить доверительные отношения с вашим ребенком.

Стратегия № 6: высоко цените честность и искренность

Дайте детям понять, что вы очень цените, когда они честны и искренны с вами. Это позволит установить по-настоящему доверительные отношения между вами и ребенком. Кроме того, вы будете помогать и способствовать тому, что ваш малыш вырастет целостным человеком. Как говорится, «Говори, что думаешь, и думай, что говоришь». Это имеет значение в контексте искренности и уважения к своему собеседнику.

Стратегия № 7: последовательность

Если дома в своей семье вы активно пропагандируете определенные правила, проанализируйте, выполняете ли вы их сами. Поговорите с детьми и расскажите им о своих ожиданиях. То, что вы скажете, должно быть ясно, как белый день. Никакой двусмысленности и неоднозначности, все просто и понятно. К тому же убедитесь, что установленные правила неизменны, что вы не меняете их по поводу и без. У ваших детей никогда не должны возникать сомнения в вас.

ru.childdevelop.com.ua/articles/upbring/229/

Рейтинг 50 Шість способів ввести в життя вашої родини теплі й цікаві традиції та згуртувати її

 

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
• Підписатись на новини

 

 

Кілька ідей для започаткування сімейних традицій

Сезон відпусток, імовірно, найпопулярніший час для сімейних традицій. Однак дотримуватись їх необхідно протягом усього року, а не тільки під час свят. Адже традиції не повинні бути екстравагантними й вимагати великої кількості часу, сил або матеріальних витрат.

Традиції можуть бути дуже простими, такими як читання дитині казки на ніч, вечірній перегляд кінофільмів з попкорном щоп'ятниці або обговорення за обіднім столом того, за що ви вдячні долі. Традиції – це «клей», який скріплює сім'ю. Усі ми дуже зайняті люди, а маленькі традиції сприяють підтримці та зміцненню сімейних зв’язків.

Однак не турбуйтесь, якщо у вашій родині ще мало традицій. Чудово те, що ви можете започаткувати їх у будь-який час, у будь-якому місці, і ваші набуті традиції будуть мати позитивний вплив на членів сім'ї, незалежно від того, скільки їм років.

Ось шість ідей, які допоможуть вам розпочати.

Оцініть те, чим ви вже займаєтесь разом

Перед тим як розпочати вводити нові традиції, проаналізуйте й оцініть те, що ви вже робите всією сім'єю. Що ви робите на свята? Як ви відзначаєте дитячі дні народження? Чи святкуєте ви перші або останні дні у школі? Як щодо сезонних заходів, таких як спільне прибирання новорічної ялинки або розфарбовування крашанок?

Подумайте всією сім'єю, наскільки важливі для вас такі заняття. Наприклад, те, що батько раніше забирає свого маленького іменинника зі школи, відводить у кафе й потім півдня дозволяє робити все, що він забажає – і лише удвох. (Донька катається на роликах, а потім разом з татом вирушає купувати аксесуари та меблі для свого лялькового будиночка.)

Сімейні традиції повинні бути веселими, частими, гнучкими та простими, тоді їх неодмінно чекає успіх. Складіть список занять, які ви вже систематично робите всією сім'єю, удоскональте ті з них, які можуть стати вашими постійними традиціями.

Створюйте щоденні традиції

Традиції не повинні бути складними й химерними. Існує багато дій, які здійснюються вами щодня, і якщо робити їх послідовно, вони можуть стати дбайливо збереженими традиціями, які згодом ваші діти з любов'ю передадуть своїм дітям.

Наприклад, відхід до сну. Традиції відходу до сну в наш час у занепаді, тому що багато сімей перебувають у стані стресу після довгого напруженого дня. Найчастіше діти допізна не лягають спати: дивляться телевізор, обмінюються повідомленнями, грають у відеоігри абороблять домашні завдання. Багато маленьких дітей засинають за межами своєї кімнати, і батьки переносять їх у ліжко. У такій ситуації традиція відходу до сну, яка включає в себе обговорення подій дня, розповідь цікавих історій або читання, стає неможливою. Якщо це стосується й вашої родини, необхідно вжити заходів, щоби поступово відновити спокійну процедуру відходу до сну.

Багатьом сім'ям стає все важче систематично збиратись за сімейною вечерею. Але якщо неможливо зібрати всю родину після трудового дня, чому не робити цього за сніданком? Чашка повітряних пластівців і смачне какао – це чудовий спосіб почати свій вихідний день на позитивній ноті та згуртуватись, перш ніж усі члени сім'ї розійдуться по своїх справах. Якщо у вас є домашня тварина, ви можете також ввести традицію, пов'язану з турботою про неї.

Наприклад, щодня перед вечерею діти по черзі виводять собаку на прогулянку. Собака буде з нетерпінням чекати виконання цієї традиції, яка до того ж – чудовий спосіб трохи розім'ятись і подихати свіжим повітрям як для дітей, так і для вихованця.

Традиція «червоної тарілки»

Деякі з вас, можливо, чули про традицію «червоної тарілки» і навіть інтегрували її у свою сім'ю. Ідея полягає в тому, що червоною тарілкою користується той член сім'ї, в якого нинішній день – особливий. Багато подарункових магазинів продають «спеціальні» червоні тарілки, але можна використовувати будь-яку тарілку, яка є у вас під рукою.

Цю особливу тарілку можна використовувати для днів народження дітей, коли хтось отримує хорошу оцінку, просування по службі, виграє футбольний матч, отримує посвідчення водія або для будь-яких інших досягнень, які ви хочете відзначити. Це слушна нагода висвітлити великі події, а також чудовий подарунок на весілля, народження дитини або новосілля.

Традиції святкування днів народження

Дні народження – чудовий спосіб започаткування та встановлення нових традицій. Крім того, що тато може влаштовувати імениннику святковий обід у кафе й розваги один на один, мама може на кілька днів до й після дня народження розвісити по дому фотографії винуватця урочистостей у дитинстві та в дошкільному віці. Також можна зробити традицією те, що іменинник відкриває один подарунок перед школою, а решту після святкової вечері.

Можна зробити традицією «Святковий сніданок» з морозивом і пирогом. Крім того, незвичайні й цікаві подарунки можуть чекати іменинника після школи. А коли діти ще маленькі, можна відправляти невеликі іграшки кожному з їхніх шкільних друзів, щоб вони також святкували цю особливу подію.

Кулінарні традиції

Чи є у вашій сім'ї фірмовий рецепт або страва, яка принесла вам популярність серед друзів і родичів? Якщо вам подобається готувати, їжа може стати чудовою нагодою створити «смачну» традицію, до якої можна залучати всю сім'ю.

Якщо фірмова страва вашої родини – це грибний суп, ви можете разом влаштовувати походи за грибами, потім також разом готувати улюблену страву, пригощати нею друзів і консервувати гриби на зиму. Можна щоосені всією сім'єю збирати фрукти в саду, і це буде ще одним способом установити сезонну традицію, яка може перерости в приготування смачного варення або яблучного пирога. Приготування домашнього печива й цукерок для вчителів або сусідів – також весела традиція, яку деякі сім'ї практикують щороку. Можна просто готувати млинці із шоколадним кремом вранці в неділю й цим ще сильніше зближувати свою сім'ю за допомогою їжі.

Створіть девіз сім'ї

Сімейний девіз допомагає родині згуртуватися. Він фокусує увагу й може мотивувати сім'ю працювати на досягнення конкретних цілей, а також підняти настрій, коли справи йдуть не дуже добре. Є, наприклад, такий сімейний девіз, як «Кожний день хороший, але деякі краще, ніж інші!». На перший погляд, такий девіз здається трохи непоказним, але й він може знайти відгук у серцях членів сім'ї. Не кожен день буває чудовим, але до тих пір, поки ми є один в одного та зберігаємо позитивний настрій у важкі часи, нам усі проблеми під силу – «Доки ми єдині, ми непереможні!».

Двадцять сім важливих для дитини навичок, які вона повинна засвоїти вдома, у своїй сім'ї

Життя – це значно більше ніж одержувані знання з основних шкільних предметів, і якщо у вашої дитини не екстраординарний учитель, готовий виходити за рамки встановленої моделі навчання, дитина, швидше за все, не отримає тих найважливіших знань, які так необхідні їй зараз і неодмінно знадобляться в майбутньому.

Замисліться на мить про ваш власний досвід. Коли ви закінчили школу, чи володіли ви всіма знаннями, необхідними, щоб вижити в цьому непростому світі, не кажучи вже про те, щоб досягти успіху? Якщо вам пощастило, ви отримали непогані знання з історії та математики; якщо ж ви виявились рідкісним щасливчиком, ви навчились учитись, що стало вам у пригоді в університеті.

Але чи були ви готові до реального життя? Швидше за все, ні, якщо тільки батьки не озброїли вас цими безцінними навичками. Насправді, багато хто з нас терпів невдачі на початку дорослого життя, тому що не мав необхідних навичок: ми досі потерпаємо від наслідків юнацьких невдач.

Ви можете сказати, що гіркі уроки – це частина життя. Але ж можна трохи краще підготувати дитину, і якщо школа не завжди сприяє оволодінню дітьми необхідними навичками, візьміть ініціативу у свої руки та зробіть це самі.

Отже, вам знадобиться базова навчальна програма, яку дитина повинна засвоїти перш, ніж досягне повноліття. Ця стаття дасть необхідну відправну точку для її складання.

Як же навчати дітей життєвих навичок? Їх не варто демонструвати за допомогою лекцій або підручників, їх можна навчати лише за допомогою прикладів, бесід, демонстрації та надання дитині (або підлітку) можливостей застосовувати свої знання самостійно (зрозуміло, спочатку під вашим контролем). Після того як ви розповісте про навичку, покажіть дитині, як її застосовувати, дозвольте їй під вашим керівництвом попрактикувати це вміння кілька разів, а потім самостійно застосовувати дану навичку та вчитись на власних помилках. Час від часу перевіряйте її знання.

Фінансові навички

• Економія, заощадження. Витрачайте менше, ніж заробляєте. Це простий принцип, але далеко не всі молоді дорослі розуміють його або знають, як його дотримуватись. Учіть дитину з раннього віку відкладати у скарбничку або на банківський рахунок частину грошей, які вона отримує або заробляє. Навчайте її встановлювати цілі й відкладати (економити гроші для досягнення цих цілей), а потім купувати бажане на зекономлені кошти.
• Бюджетування. Багато дорослих бояться цього завдання та страждають від того, що їм не вистачає розуміння й необхідних навичок, щоб легко складати бюджет. Навчайте дітей простих навичок бюджетування й того, що воно включає, і діти не будуть мати відповідних проблем, коли виростуть. Можна, звісно, почекати, доки дитина досягне підліткового віку, але навчання бюджетування в ранньому віці показує дітям прикладний зміст основ математики.
• Оплата рахунків. Давайте дітям рахунки, які вони повинні вчасно оплачувати через Інтернет чи в касах банків. Навчайте їх заповнювати квитанції на папері й онлайн і ніколи не запізнюватись з оплатою – оплачуйте рахунки або в міру їх надходження, або автоматично.
• Інвестування. Що таке інвестування й навіщо воно потрібне? Якими є суть і способи інвестування? Як правильно визначати прибутковість інвестицій? Як росте прибутковість інвестицій з часом? Треба систематично проводити з підлітком бесіди, що дають відповіді на ці запитання.
• Ощадливість. Це те, чого варто навчати дітей з раннього віку. А саме: як обходити магазини в пошуках кращої пропозиції, вибирати продукти за критерієм «ціна–якість», подовжувати строк служби речей і не викидати їх передчасно, готувати вдома й рідше харчуватись за межами дому, контролювати свої бажання під час покупок. На жаль, коли ми робимо велику кількість покупок, наприклад, перед Новим роком, ми вчимо дітей протилежного.
• Кредити. Це серйозна проблема для багатьох дорослих. Навчайте дітей відповідально використовувати кредитні кошти та користуватись кредитом лише у випадку крайньої необхідності, не влазити в борги й відповідально користуватись кредитною карткою.
• Пенсійні кошти. Що краще: важко працювати й вийти на пенсію «один раз» чи зробити кілька перерв у кар'єрі протягом усього життя? Це особисте питання, але ваша дитина повинна знати всі свої можливості, плюси й мінуси кожного варіанту і те, як правильно їх використовувати. Чому так важливо почати інвестувати у власний пенсійний фонд ще в юнацькому віці, у чому різниця між нарахуванням простих і складних відсотків на такі інвестиції? Як це робити автоматично? Усі ці питання важливі для обговорення з дітьми старшого віку.
• Благодійність. Благодійність – це важливий спосіб використання власних грошей, при цьому необхідно виробити певну звичку жертвувати на добрі справи. Благодійність повинна стати для дитини не тільки фінансовим, а й соціальним питанням. Ви можете показати їй, як треба присвячувати свій час і вкладати зусилля у волонтерську діяльність.

​Мислення

• Критичне мислення. Це одна з найважливіших навичок, засвоєнню якої не приділяється час у школі. Зараз нас учать бути роботами, слухати вчителя й не ставити зайві запитання, приймати те, про що нам розповідають, не аналізувати отриману інформацію, бути хорошими працівниками й не висловлювати свою суб'єктивну думку. Якщо ви роботодавець, вам, можливо, потрібно, щоб ваші працівники були саме такими, і якщо ви політик, ви також, можливо, хочете, щоб ваші громадяни мали перераховані якості. Але чи хочете ви, щоб ваша дитина стала роботом? Тим, хто безвідмовно виконує накази, слухняним, покірливим, неосвіченим громадянином/співробітником/студентом? Якщо так, то вам не треба вчити дитинукритично мислити. Якщо ні, то просто сприяйте розвитку в неї звички ставити запитання «чому?» І вміти знаходити відповідь, а також того, як ставити під сумнів думку авторитетів, адже не існує істини в останній інстанції. Діалог – це добрий спосіб навчання дитини цієї навички.
• Читання. Звісно, нас учили читати. Але школа часто перетворює це заняття на нудьгу. Покажіть дитині, які чудові та творчі світи «живуть» у книгах. Покажіть, як знаходити відповіді на запитання про навколишній світ за допомогою Інтернету і як оцінювати прочитаний матеріал критеріями правдивості, логіки й актуальності.

​Досягнення успіху

• Позитивне мислення. Критичне мислення – важлива навичка, але крім неї важливо мати ще й позитивний погляд на життя. Звісно, найчастіше людину супроводжують невдачі, але все можна виправити. Треба замість скарг уміти шукати та знаходитирішення. І перш за все вчитись вірити в себе та припинити мислити про себе негативно.
• Мотивація. Навчайте дітей того, що ключ до досягнення мети – не дисципліна, амотивація. Як треба мотивувати себе, які існують стратегії мотивації та яке прекрасне почуття досягнення мети – про все це розповідайте своїм дітям. Нехай вони, розвиваючи цю навичку, спочатку вчаться досягати невеликих, легких цілей і потім переходять до більш складних.
• Зволікання. Із цією проблемою доводиться зіштовхуватись усім дорослим людям (і навіть дітям). Фахівці вважають, що іноді треба дозволити собі побайдикувати, полінуватись і порозважатись. Але як примусити себе зібратись і розпочати роботу тоді, коли необхідно зробити щось дійсно важливе? Треба пояснювати й розповідати дітям про можливі та найбільш імовірні причини зволікання та про те, як їх усувати, а також про те, як перемагати лінь.
• Захопленість. Один з найбільш важливих способів досягти успіху – це по-справжньому захопитись чимось, від душі полюбити якусь справу і зробити її заняттям свого життя. В юному віці ваша дитина ще не знає відповіді на запитання, яка справа їй до душі, але ви можете показати їй, як знайти свою пристрасть, як керуватись нею, і чому це так важливо.

​Соціальні навички

• Антиконкуренція. Дітей часто спонукають прагнути до того, щоби бути конкурентоспроможними, що потім обумовлює відповідну поведінку вже в дорослому віці, а разом з цим призводить до ударів у спину, «підсиджування» інших людей, почуття образи й подібних «життєствердних» емоцій і вчинків. Краще вчіть дитину того, що місця для успіху вистачить усім і що успіх приходить швидше до тих, хто допомагає іншим та отримує допомогу у відповідь. Розповідайте дітям, що заводити друзів і союзників краще, ніж наживати ворогів. Переконуйте їх, що співпраця й робота в команді повинні стояти вище, ніж конкуренція.
• Милосердя. Цього взагалі не вчать у школі. Насправді, дуже важливо вчити дітей співчувати іншим людям і бажати полегшувати страждання друзів, близьких людей. Навчайте дітей ставити себе на місце інших, щоби спробувати зрозуміти та припинити їх страждання.
• Любов. Любов – сестра милосердя й відрізняється від нього лише тим, що крім бажання полегшувати страждання інших людей ви бажаєте їм щастя. Обидві навички мають вирішальне значення для життя людини.
• Уміння слухати. Чи навчають наших дітей активно слухати у школі? Або того, як розмовляти з іншою людиною? Можливо, саме тому багато дорослих не володіють такою важливою навичкою. Навчайте дітей по-справжньому слухати інших, розуміти, про що вони говорять, співчувати їм.
• Мистецтво вести діалог. Ця навичка пов'язана з умінням слухати, хоча мистецтва вести діалог також не вчать у школі. Найчастіше навпаки, дітей учать, що розмовляти в більшості випадків – це погано. Однак дитині потрібні саме бесіда, спілкування, а не лекції. Це надзвичайно важлива соціальна навичка, навчання якої повинно починатись удома, у сім'ї. Учіться не просто що-небудь казати дитині, а розмовляти з нею.

​Практичні навички

• Водіння автомобіля. Чому автомобілі необхідні (ні, не для престижу), як купити практичний автомобіль, як піклуватись про нього, як в ньому працює двигун, що може зламатись та як це відремонтувати, - усе це важливі теми для навчання хлопчиків і дівчаток.
• Домашнє господарство. Як ремонтувати речі вдома й доглядати за ними? Сантехніка, електрика, опалення та кондиціонування, малярні, покрівельні роботи, уміння правильно висадити квіти у дворі – різноманітні галузі знань для дитини й можливість набути цінні навички. Розповідайте дітям, які інструменти й навички необхідні для основного ремонту та обслуговування, коли й куди звертатись по допомогу професіонала й т. п.
• Чиста оселя. Занадто багато людей виростають, не знаючи, як вмикати пральну машину, правильно прибрати в домі, утримувати дім у чистоті й порядку, проводити щотижневе та щомісячне прибирання. Учіть дитину всього цього, а не просто кажіть їй про те, що треба робити.
• Організація. Навчайте дітей того, як тримати в порядку документи, як тримати речі на своїх місцях, вести облік справ і витрат, складати списки, встановлювати розпорядок дня, зосереджуватись на важливих завданнях, визначати пріоритети.

​Щастя

• Жити реальністю, тут і зараз. З якоїсь причини нас ніхто й ніколи не вчив цієї надзвичайно важливої навички, особливо тоді, коли ми були дітьми. Насправді, чим молодше дитина, тим більш природне для неї таке вміння. Коли ми дорослішаємо, то починаємо думати про майбутнє й минуле, і сьогодення в такі хвилини немов вислизає від нас. Уміння жити нинішнім днем дуже важливе.
• Насолоджуватися життям. У дітей із цим немає великих проблем, але корисно навчити їх робити це усвідомлено, а також розповісти про те, що проявляти такий підхід необхідно й у дорослому віці. Подавайте позитивний приклад, і діти будуть наслідувати вас.
• Уміння знаходити мету. Чи то високе релігійне призначення чи здобуття щастя вашою родиною або бажання знайти своє покликання, – мета в житті надзвичайно важлива. Переконуйте своїх дітей у важливості цієї навички, показуйте власний приклад здобуття та досягнення мети в житті.
• Розвиток глибоких взаємин. Кращий спосіб навчити дитину – це налагодити тісний зв'язок з нею й наочно моделювати такий зв'язок у відносинах з чоловіком/дружиною або з іншою близькою людиною (у межах доцільності). Навчайте дітей навичок розвитку близьких відносин, розповідайте про важливість взаємозв'язку з рідними людьми та про те, як долати розбіжності. Проблеми існують у будь-яких відносинах, але із правильними навичками спілкування, співчуттям і вмінням досягати компромісу можна долати будь-які випробування.

Правила з Інтернет-безпеки

Чи казати дитині про її розум ?

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Як допомогти дитині не просто виконувати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень – другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.
       Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
      Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідно відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійної й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтесь, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
        Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
        Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.
        Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу ( «щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Джерело: https://schoolglevaha.at.ua/index/navchiti_ditinu_vikonuvati_domashne_zavdannja/0-198

Рекомендації батькам учнів в умовах тимчасового призупинення навчального процесу:

1. Для підтримання позитивного емоційного стану та змістовного наповнення дозвілля дітей дошкільного та молодшого шкільного віку:

• дотримуватися встановленого режиму дня;
• урізноманітнювати ігрові, рухливі, розвивальні види діяльності;
• читати та обговорювати дитячі літературні твори;
• створювати умови для заняття  дітей образотворчою  діяльністю  (малюванням, розфарбовуванням, ліпленням  тощо);
• повторити завдання, що раніше виконували діти у зошитах - прописах;
• контролювати час перебування дитини біля комп'ютера( не більше 15 – 30 хвилин), телевізора.

2. Організовувати повторення дітьми молодшого шкільного віку раніше вивчених тем, таблиці множення, виконання вправ, розвиток навичок усної лічби.

3.Здійснювати контроль за виконанням дітьми роботою ( прослухати переказ змісту художніх творів, перевіряти виконання письмових завдань, ставити запитання, подані у підручнику після творів та текстів параграфів)

  Також звертаємо увагу батьків, що час, відведений для навчання удома, повинен кожного дня становити для учнів:
2-го класу - не менше 45 хв.;
3-го класу - не менше 1 год. 10 хв.;
4-го класу - не менше 1 год.  30 хв.;
5-6 -го класів - не менше 2 год. 30 хв.;
7-9 -х класів - не менше 3 год.;
10-12 -х класів - не менше 4 год.

Джерело: https://schoolglevaha.at.ua/index/rekomendaciji_batkam/0-81

ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ
Особливості вікових криз
Батькам про кризи та стабільні періоди розвитку дитини           Розвиток дитини є нерівномірним. На одних етапах зміни у дитячій психіці відбуваються повільно та поступово(стабільні періоди), на інших – бурхливо і швидко (кризові періоди). Послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні та малопомітні для оточення зміни під час довгих стабільних періодів зумовлюють появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз.          Кризові періоди розвитку були відкриті емпіричним шляхом, причому несподівано (криза семи, трьох, тринадцяти, першого року і, нарешті криза новонародженості). За влучним висловом Л. Виготського, якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було б сформулювати теоретично.         Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах. Це революційний, бурхливий, стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.
Для кризових періодів характерні певні особливості:   Їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку й завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише в середині цього етапу. Апогей кризи для дитини виявляється у зміні поведінки дитини, її "важковиховуваності". Дитина ніби виходить з під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко знижується успішність у школі та працездатність, зростає кількість конфліктів з оточенням. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями. Розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається швидше руйнівна ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного нею раніше. Водночас у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому самому вигляді (наприклад, автономна мова однорічних дітей).             Хоча дошкільний вік дитини починається з трьох років, сучасні батьки віддають дитину до навчального закладу набагато раніше. А спеціалізовані групи-ясла сприяють швидкій адаптації дитини до умов дошкільного закладу. Тому необхідно пам’ятати про вплив всіх кризових періодів на розвиток дитини.
Криза семи років
Криза семи років є перехідним періодом, що відділяє дошкільне дитинство від молодшого шкільного віку. Це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першого року.
	Її основні симптоми: Втрата безпосередності поведінки. Між бажаннями та вчинками вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чи доцільності своїх дій. Манірність поведінки. Намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві. Симптом "гіркої цукерки". Дитині погано, але вона намагається це приховати.
Семирічна дитина не може стримувати свої почуття, не вміє керувати ними. Втративши одні форми поведінки, вона ще не опанувала інші. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі і часто стає некерованою.           Як вважає Л. Божович, криза 7 років – це період зародження соціального "Я" дитини.           Криза потребує переходу до нової соціальної ситуації. Дитині потрібно вступити у стосунки з суспільством як із сукупністю людей, які здійснюють обов’язкову, суспільно необхідну та корисну діяльність. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, що пов’язане з грою, стає менш важливим.
Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батькам у взаєминах зі своїми дітьми варто зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.            Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її? Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи", "постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі "газ" і натиснути одночасно гальма. Правило 2. Не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає "зубрилкою" і ненавидить учіння, школу, а може й… вас. Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі, долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все. Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й недоцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги. Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього. Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу. Правило 7. Хваліть виконавця, а критикуйте виконання. Дитина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи. Правило 8. Ваша оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами сусіда Івана. Правило 9. Не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити. Правило 10. В морі помилок завжди є острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі. Правило 11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти. Правило 12. Не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але часто так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активнї праці в навчанні.            Для того, щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей
Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки дитини. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: "Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас". Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного. Навчайте не того, що може сама дитина, а того, що вона може опанувати за допомогою дорослого.
Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток (психолого-педагогічні рекомендації щодо ґендерного виховання)
	Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно. Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.
Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі. Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними – неправильно. Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.   Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання. Намагайтеся вибирати такі, завдання хлопчикам, які б містили момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок. З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач. Не забувайте показувати, а не тільки розповідати. Особливо це важливо для хлопчиків. Ніколи не сваріть дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє менше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях вона знатиме і вмітиме більше. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви? Пам’ятайте, що ми часто недооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків. Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її сварять. Спочатку з’ясуйте, у чому її помилка. Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал і дитина перестане вас слухати і чути. Перш ніж сварити дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів. Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально. Майте на увазі, що дорослий, який сварить дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який сварить людину за те що вона, захворіла. Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак пізнання нового, невідомого. Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.   Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, радість життя і пізнання. Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас. Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою. Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини. Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. "Лінощі" дитини – сигнал вашої безпорадності у педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з дитиною.
Якщо: дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти; дитину висміюють, вона стає замкнутою; дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною; дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе; дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини; дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших; дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою; дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей; дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною; дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Кілька коротких правил Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини. Визнайте право дитини на помилку. Думайте про дитячий "банк" щасливих спогадів. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
Пахаленко Ірина Андріївна, практичний психолог Ольшаницької ЗОШ І-ІІІ ступенів, Максимова Наталія Анатоліївна, методист центру практичної психології і соціальної роботи КОІПОПК

Джерело: https://kristti.com.ua/detail_content.php?id=483&level2=88&level1=20